Ляшенко! Володя!

Друг! Где ты?

Случилось так, пусть и не часто

Я вспомнил случай и не один.

Как односпалку мы в общаге

С тобой делили на двоих.

Как бы там было не удобно,

А плечо друга - вот оно.

Жалко, что это всё было не сегодня -

С тех пор сто лет уже прошло.

Тебя ищу давно, Володя!

Ну отзовись, где же ты есть?

... Читать дальше »

Старенька бабуся біля магазину

Гаманця відкрила, щоб купить хлібину.

Стала і рахує свої копійки

На очах зненацька сльози потекли.

Трохи щось здається їй не вистачає,

В котре вона лічить, бо недобачає.

Зайшла і купила лише півхлібини -

Пенсія скінчилась, а ще жити з тиждень.

Дожилась старенька, що така ось влада:

Все собі забрала, бо там демократи.

Все було гуртове – значить ничіє.

Тож старенька, що хоч хліб, ще є

І пішла тихенько, собі вже до дому

Мимо тої аптеки, що давно відома

... Читать дальше »

Малевич мабуть видіння мав,

Й щось непристойне намалював.

А потім, як вже протверезів,

То сором його взяв й охопив.

Але ж картина – витвір мистецтва,

Глянеш – здригнеться від жаху серце.

Сором, та й годі, що і гадать,

Мов біс попутав, краще сказать.

Але ж побачив це, якийсь там критик

Ну і давай генія собі ганьбити.

Каже, що гріх це й треба сховать,

Щоб не ганьбить люд і не лякать

Але ж Малевич знав свою справу,

Поверх картини наніс чорну пляму

Щоб ... Читать дальше »

Попросить давно хочу у Господа прощенья,

Что не верил я ему к своему сожалению.

Верил только лишь в себя и зря тратил силы

И судьба моя была не страшней могилы.

Но открылся божий свет, мне тогда в тоннеле.

Кто сказал, что его нет, пусть он мне верит.

Но я там ведь побывал и так жалко стало.

Хотел сына повидать, резко все пропало.

Много понял я тогда, жалко что очень поздно.

Но мой час так и не настал что вполне серьёзно

Возвратился я назад другим человеком.

Відкритий лист старому другу

і теж Сергію – рідному куму.

Ми спільне прожили життя,

Ось я й пишу тобі листа…

Ти десь з під Росоші – я знаю, тебе, як кума завжди поважаю

(І як «терориста» не боюсь), а візьму горілки і нап’юсь.

А краще мабуть вже ж взяти літру, є нам про що поговорити

(Ти теж пам’ятаєш, що колись я був звичайний комуніст)

Не станем ми з тобою у світі країну – неньку, нашу ділити?

Ввесь час були ж ми за Союз!, але ж горілку п’ємо ще й досі.

... Читать дальше »

Посеребрила седина виски солдата – пацана.

А ему и нету двадцати – он на войну успел уйти

И Кандагар и Карабах, кому то Авган не по зубах.

А наши в роте пацаны горной тропой к ним в тыл зашли.

И многие здесь поняли тогда, что нет пути уже назад.

... Читать дальше »

Я «полюбляю» нікчемну владу і «олігархів», і депутатів

Разом з прем’єром і президентом, користуюсь зручним моментом

Готовий вимкнуть я навіть «телек», щоб не дивитись знов на їх пики

Вони народу мов з риби кістка, давно в горлянку «шановні влізли».

Керують лихо, мов та собака маха хвостом ... Читать дальше »

Так вийшло – матері не стало, сира земля її забрала.

І серце моє відчуває, що щось головного не вистачає

Нема кому там дати пораду, а чи спитати, як синку маєш?

Чи добре ти живеш в родині? І як онук, чи не хворіють?

Мені звичайно дуж ... Читать дальше »

Наша країна, ще жива, вона не вмерла

І ось на сході йде війна і здають нерви.

Ми Крим зухвало від України «загубили».

Ввесь час так мирно всі жили і розсварились.

І хай той мир був такий хиткий, а ми терпіли.

... Читать дальше »