Так вийшло – матері не стало, сира земля її забрала.

І серце моє відчуває, що щось головного не вистачає

Нема кому там дати пораду, а чи спитати, як синку маєш?

Чи добре ти живеш в родині? І як онук, чи не хворіють?

Мені звичайно дуже шкода, що тобі більш нічим не допоможу.

Не пригощу й не запитаю, чи все гаразд? І як вас з батьком я кохаю.

Я не змирився з смертю батька, а горе в гості знов завітало.

Пішла мала з життя дитина – в два з половиною не стало сина.

За що така випала доля? Немає батька і сина шкода.

Ріс він на радість, а вийшло марно, за який гріх мені це стало?

Хоч усі кажуть, що така доля, як пережити страшне це горе?

07.05.15