Відкритий лист старому другу

і теж Сергію – рідному куму.

Ми спільне прожили життя,

Ось я й пишу тобі листа…

Ти десь з під Росоші – я знаю, тебе, як кума завжди поважаю

(І як «терориста» не боюсь), а візьму горілки і нап’юсь.

А краще мабуть вже ж взяти літру, є нам про що поговорити

(Ти теж пам’ятаєш, що колись я був звичайний комуніст)

Не станем ми з тобою у світі країну – неньку, нашу ділити?

Ввесь час були ж ми за Союз!, але ж горілку п’ємо ще й досі.

Звичайно, що не на роботі і не в тій кількості, що колись

П’єм, щоб здоров’я цим змінить, все що на спирту – надає силу

Тож наливай куме чарчину, хай вона довго не стоїть

Он бульбашки комом застигли, потім в горлянку обом побігли

Оце щаслива зараз мить, то хай так і далі нам так щастить

Даваймо вип’єм, ще за куму ти за мою – я за твою

А краще вже за них обох, бо зазвичай це вже третій тост

Який ти кум, щоб без куми, а далі краще помовчим.

Язик звичайно є не срака,як тільки вип’єш, він балака

Нам є багато про що згадать: роки шкільні і військкомат

І наш технар по будівництву - ми там три роки науку гризли.

І в Армії був кожен з нас, а потім в шахту ми полізли.

І шахта була не одна, яке «цікаве» там життя

Хто там не був – не розуміє, вип’єм за всіх хто там вугілля «риє»

Хіба ж ми думали колись, що така суча настане «жизнь».

Знову при Владі капітал, усіх навколішки загнав

Але ж життя не зупинилось - Слава Богу пить горілку не заборонили

Тож вип’єм куме, як колись - з роками ми все ж не перевелись

Два «будівельника» в душі, які ж цікаві, були ті роки!

15.04.19