Я ж тепер Житомирянка, є у мене вишиванка.

І як казала поетеса, українка, наша Леся         

То люблю я рідну мову, Українську і чудову.

Кольорову і барвисту, як оце моє намисто.

Що дзвенить на всю країну, мов та пісня солов’їна.

Ця співуча наша мова, до душі мені знайома.

Краще нічого й казати, наче наша рідна мати.

Тож давайте зараз разом, Українську заспіваєм.

Чи то пісню про калину, а чи молоду дівчину.

Та що парубка кохає, соловей в гаю співає,

Тихо десь дзюрчить струмочок, і  цвіте уже садочок.

А під вишнею родина, зібралась на відпочинок.

Тихо пісню заспівали, черемшину, і так далі…