Покумувалися давно сусіди, вже підросли і їхні діти,

В Миколи – донька, а в Петра – хлопець.

Діти, як діти – то хай свати приходять,

Свати звичайно не забарились.

Швидко зібрались в першу ж неділю,

Діло не терпить таке святе.

Там молода кров в жилах тече,

Стрічай Миколо, ось тобі зять.

Такого в поле не гріх і взять,

А чи є дівка на цім подвір’ї?

Чи наготовила вона харчів нам?

Дайте на неї сватам поглянуть,

А чи навчилась вона вже куховарить?

Що б не голодний наш був козак,

Ми перевірим все, що да як.

Чи вона вміє в руках тримати,

Сапу чи вила, а вишивати?

Чи спритна в ділі ця гарна дівка?

Свати бажають все перевірить,

Довго балакать мало робить.

Треба за стіл, та ще й налить,

Розмова краще піде тоді –

В чарці застигли в мить бульбашки,

Потім в горлянку швиденько пішли

Добра горілка – гарні свати.

Пили і їли, це так завжди,

Хай живуть в мирі ці діточки.

Язик балака, це ж не робить,

Всіх розхвалили наші свати.

Їм все одно до кого там йти,

Тут почастують і поїси.

Сватали в вечір – ранком пішли,

Що тут вже вдієш – вони ж свати.

                                        24.02.14