Хай комусь це здалося, що дурна побажанка,

Померла людина і шкода всім стало.

Але ж перед смертю так довго хворіла,

І смерті бажала і болі терпіла.

А смерть, наче бачила і все глузувала,

І день свій візиту весь час відкладала.

Людина, мов в пеклі проробила життя,

Після шахти здоров’я того вже нема.

Пройшов і війну й лікувався від ран,

І двічі в ворожий полон потрапляв.

Але ж все пройшов, наче в пеклі побув,

Дочекався онуків і назавжди «заснув».

З добром пам’ятаю свого діда Петра,

Новий рік був на дворі і сурова зима.

А діда швиденько в мерзлу землю сховали,

І і вже як годиться, всі гуртом поминали.

А випивши чарку, здавалось вже третю

Ну ось ти вже вибач нас хазяїну Петре,

Що зараз без тебе сидимо за столом,

А пісню як мріяв заспіваєм гуртом.

Якую ти завжди чомусь так полюбляв,

То про «Чорняву циганку» хтось тобі взяв і заспівав.

                                                           02.01.19