Не був ніколи козаком –

Далеко жив від Січі.

Але ж задумався чомусь –

Звичайно це не сниться.

А чом би, скажемо і ні?

Луганськ від Запоріжжя,

Чим відрізняються вони?

Люди, пліч-опліч скрізь жили,

Й козацтво Запорізьке,

Тому є гарний приклад.

Тут і задумався вже я,

А кров у жилах, там, чия?

Звичайно ж – українська!

Тільки країна – це одне,

А в жилах кров, моя тече,

Від матері й від батька.

А хто були там, у рідні,

Кому це треба знати?

Придбав картину:

«Козаки листа султану

пишуть».

Оце були чоловіки,

Тепер таких вже не знайти,

Мабуть на всю Країну.

Часи змінилися давно –

Нема того козацтва.

І прикро звісно це чомусь –

Звичайно ж, що на краще,

Але роки все ж таки йдуть,

Й козацтво в Україні

Пускає нові паростки,

Тепер це бачим всі ми.

Колись настане вже той час –

Воно себе покаже

І ми усі збагнем тоді,

Чого ж то воно варте?

08.01.14