Тебе вже зараз не вгадати,

І що з роками на старість стало?

Вже ледве ноги майже тримають.

Тільки тебе не вгамувати,

Робота з ранку і до ночі.

Ось все що бачила завжди ти,

Але і зараз сидіть не можеш.

Тебе нікому не зрозуміти,

Старість зненацька тіло скрутила.

Сказать відверто – ти не скорилась,

Що гарне було, давно минуло.

І як в одну мить все пролетіло,

Куди поділась в руках та твоя сила.

В тебе робота завжди кипіла,

Здавалось що так буде завжди.

Тепер зосталось згадать що було,

А далі вже не буде краще.

                                  18.03.13