Так вийшло – матері не стало,

Сира земля її забрала.

А серце моє відчуває,

Що щось головного не вистачає.

Нема кому там дать пораду,

А чи спитать: «Як синку маєш?

Чи добре ти живеш в родині?

І як онуки, чи не хворіють»

Мені звичайно дуже шкода,

Що тобі більш нічим не допоможу.

Не пригощу й не запитаю чи все гаразд,

І як вас з батьком я кохаю.

Я не змирився з смертю батька,

А горе в гості знов завітало.

Пішла мала з життя дитина,

В два з половиною не стало сина.

За що така випала доля?

Немає батька і сина шкода.

Ріс він на радість а вийшло марно,

І за який гріх мені це стало?

Хоч усі кажуть що така доля,

Як пережить страшне це горе?

                                    07.05.15