Скажений вітер наче з цепу зірвався,

По небу хмари жене-кружляє.

Дерева майже гне до низу,

Й валя на землю котрім забракло сили.

І проти вітру їм не змагатись,

Слабке коріння їх ледь тримає.

І дужий вітер, що більше сили,

Лама гілля і рве коріння.

Зі скрипом стовбури жбурляє,

Й об сиру землю їх ламає.

А сам і далі не вщухає,

Наче регоче що силу має.

Хоч не на жарт взяв й розгулявся,

Сонце за хмари давно сховалось.

І сіре небо більш потемніло,

Від того вітру майже змарніло.

А він і далі хмари гоне,

Наче об землю їх розчавити хоче.

І землю хмарами лякає,

Й ще більше жаху наганяє

А згодом зливу обіцяє.

                                22.05.18